Метаморфози мотиву самотності в творчості М. Баршева крізь призму інтертексту

Анотація

Мета. Статтю присвячено дослідженню екзистенціальної складової творчості М. Баршева. Мета статті – розглянути мотивний комплекс самотності (нудьги, відчуженості, мандрівництва, збентеженості) крізь призму інтертексту на прикладі таких оповідань і повістей М. Баршева, як «Великі бульбашки», «Громадянин Вода», «Четверте» тощо.

Дослідницька методика. У статті використовується методика мотивного аналізу, концептуальна основа якої закладена в працях Б. Гаспарова. Дослідження базується на концепціях учених, які досліджували проблеми інтертексту (З. Мінц, Н. Фатєєва) та контексту (К. Тарановський).

Результати. У статті виявлено специфіку функціонування мотиву самотності у творах М. Баршева. Охарактеризовано мотивні комплекси, що відсилають до драматургії та прози А. Чехова («Дядя Ваня», «Нудьга», «Степ» тощо) і «Петербурзьких повістей» М. Гоголя. Досліджено семантику єсенінського інтертексту в прозі Баршева («Великі бульбашки», «Забута антена»), проведено аналогії з прозою А. Платонова. Показано, що інтертекстуальні відсилання слугують втіленням вічних духовно-моральних колізій, окреслюють межі екзистенціальних вимірів, в яких людина, згідно з Баршевим, приречена існувати.

Наукова новизна. Творчість М. Баршева досі практично не відображена в літературознавчих дослідженнях і не розглядалася у пропонованому аспекті. Це дослідження є частиною більш широкого вивчення екзистенціальних мотивів у творчості письменника.

Практичне значення Результати дослідження можуть використовуватися в подальшому вивченні літературного процесу 1920-30-х років, у курсах історії російської літератури ХХ століття, у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених літературі пізнього модернізму.