«Повість про трьох королів-волхвів» Йогана Гільдесгаймського в українській та білоруській літературах

Анотація

Мета – аналіз перекладів із латинської мови так званих «духовних» повістей, що з’являються у другій половині XV ст. в Україні та Білорусі, функцією яких було доповнення та пояснення канонічних біблійних текстів. На відміну від багатьох апокрифів вони не мали єретичного характеру. Однією з таких духовних повістей є «Повість про трьох королів-волхвів», відома у трьох списках XV–XVII ст. Твір являє собою переклад повісті німецького теолога Йоанна (Йогана) Гільдесгаймського (між 1310 і 1320–1376) «Liber de gestis et trina beatissimorum regum translatione», яка вперше була надрукована в Кельні 1477 р. (друге видання 1486 р.). Дослідницька методика. Основні принципи культурно-історичного підходу. Результати дослідження. Основою для «Повісті про трьох королів-волхвів» є епізод із Євангелія від Матвія (Мт 2 1–2), у якому йдеться про трьох мудреців-волхвів зі Сходу, що прийшли вклонитися новонародженому Ісусу. На цій лаконічній євангельській оповіді базується чималий за обсягом художній твір, пересипаний апокрифічними й відверто фантастичними подробицями науково-природничого, насамперед географічного характеру. Наукова новизна: вперше в українському та білоруському літературознавстві досліджено «Повість про трьох королів-волхвів», наголошено на мозаїчності її структури, проінтерпретовані вставні елементи тексту, акцентовано увагу на перекладах латиномовної поезії на тодішню книжну мову, яка функціонувала у Великому князівстві Литовському. Практичне значення. Стаття розширює розуміння основних тенденцій історико-літературного процесу XV ст. в Україні та Білорусі, зменшує кількість «білих плям» на середньовічній культурній мапі, накреслює перспективу для наступних досліджень.