Придніпров’я в публіцистиці К. Станюковича і В. Гіляровського
DOI:
https://doi.org/10.15330/sch.2020.9.83-94Ключові слова:
автор-персонаж, автор-оповідач, достовірність, нарис, Придніпров’я, подорожній нарисАнотація
Мета. Аналіз проблематики та жанрово-стильових особливостей подорожнього нарису кінця XIX століття. Як правило, подорожній нарис поєднує в собі риси нарису проблемного, що характерно і для публіцистики К. Станюковича та В. Гіляровського. Дослідницька методика. У статті використані методи узагальнення, аналізу й синтезу, що дозволило реконструювати і дослідити відмінні особливості подорожніх нарисів. Результати дослідження. У статті розглядається публіцистика Костянтина Станюковича і Володимира Гіляровського, які в різний час відвідали Придніпров’я. Постійна присутність на першому плані оповіді авторів, що роз’яснюють, коментують, описують у властивій їм яскравій індивідуальній манері промислове освоєння степового краю, людей, захоплених творчою працею та гарячковою гонитвою за прибутком, надає нарисам особливої динамічності, виразності й разом з тим переконливості документального свідчення. Наукова новизна. Для жанру подорожнього нарису характерна наративна ситуація, обумовлена тотожністю світу оповідача і персонажів; автор-персонаж присутній у розповіді, є учасником та спостерігачем зображуваних подій. Подорожній нарис зазвичай пишеться після завершення подорожі, коли автор виділяє у своєму творі найбільш значущі та яскраві, на його думку, епізоди. Якщо мати на увазі подорожні нариси кінця XIX – початку ХХ століття (і більш пізнього періоду – майже до кінця ХХ століття), то говорити про «чистоту» жанру не доводиться, оскільки, як правило, вони представляють собою синтез із іншими різновидами нарису, наприклад проблемним, портретним і т. ін. Ті ж якості притаманні й нарисам К. Станюковича і В. Гіляровського. Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані в розробці спецкурсів з вивчення жанрів документальної літератури і журналістики. Ключові