Наукова спадщина Павла Филиповича: теорія і практика компаративістичних студій
Ключові слова:
літературознавство, порівняльно-історичний метод, зв’язки, впливи, запозичення, аналогії, паралелі, читачАнотація
Мета Статтю присвячено дослідженню компаративних студій Павла Филиповича – одного із найвидатніших українських літературознавців 10–20-х років 20 ст. Мета цієї статті – схарактеризувати літературознавчий доробок неокласика, у якому методологічно концептуалізуються аспекти порівняльних досліджень перших десятиліть 20 ст.
Дослідницька методика Для дослідження використаний системний підхід із застосуванням порівняльно-історичного та культурно-історичного методів. На основі вивчення літературознавчої спадщини П. Филиповича було досліджено основні положення, теоретичні засади і практичні аспекти його порівняльних студій.
Результати У статті розглядаються праці Павла Филиповича, у яких він послуговується порівняльним методом для аналізу літературних явищ. Простежено еволюцію поглядів літературознавця, його звернення до історії традиційних сюжетів, проблем впливу та запозичень. Широко залучається контекст теоретико-методологічних проблем порівняльного літературознавства перших десятиліть 20 ст. З’ясовано, порівняльний метод для П. Филиповича – цілеспрямова наукова стратегія, яка поширюється на всі види літературних зв’язків, демонструючи спадкоємність і неперервність традицій в українському порівняльному літературознавстві.
Наукова новизна Різноманітна наукова спадщина П. Филиповича спонукає до багатьох розмірковувань теоретико-методологічного й історико-літературного плану, які ще вичерпно не висвітлені. Вперше проаналізовано відгуки на його праці, участь ученого в тогочасних літературознавчих дискусіях, які увиразнюють позицію автора, вписують її у науковий контекст доби.
Практичне значення Стаття може бути використана у вивченні історії компаративістики, зв’язків української літератури із зарубіжними, у висвітленні курсу історії української літератури та літературної критики.