ДІАЛОГ ЯК МЕХАНІЗМ АКСІОГЕНЕЗУ ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Abstract

Статтю  присвячено  проблемі  теоретичного  обґрунтування  діалогу  як  механізму  аксіогенезу  особистості в освітньому процесі та виокремлення сутнісних аспектів діалогізації освітнього середовища  вищої школи. Обґрунтовано, що провідними цілями сучасної вищої освіти в контексті її гуманітаризації є  загальнокультурні орієнтири, які дозволяють замінити власне  когнітивний  підхід на смислотворчий, де і  викладач, і студент є активними суб’єктами освітнього діалогу. Показано, що освітній діалог виступає  зовнішньою   спонукою   внутрішнього   ініціювання   особистісно-професійного   становлення   майбутнього  фахівця,  становлення  його  ціннісно-смислової  сфери,  а  рівень  діалогізації  освітнього  середовища  може  слугувати  мірилом  реалізації  особистісно-розвивального  потенціалу  освіти.  На  підставі  емпіричного  дослідження   визначено,  що  у   реальному   освітньому   процесі  найбільшою   перешкодою  у   діалогізації  освітнього   середовища   є      догматичність,   формалізованість   освітнього   процесу   та   закритість,  стереотипність рольової поведінки викладачів та студентів. 

The  article  is  focused  on  theoretical  argumentation  of the  dialogue  as  a  mechanism  for  personality  axiogenesis in  educational process and separation of essential dialogue aspects in higher educational environment.  The author argues that general cultural orientations are main goals of modern higher education in the context of its  humanization. This allows to replace the actual cognitive approach with sense creation one, where both teacher and  student are active subjects of educational dialogue. It is shown that educational dialogue is an external stimulus of  internal initiation of personal and professional formation in future specialists, as well as formation of their value- semantic sphere. The level of dialogue in educational environment can serve as a measure of implementation of  personality and developmental potential in education. On the basis of empirical research it is determined that  dogmatism,  formalization  of  educational  process,  and  closeness,  stereotyped  role  of  teachers’  and  students’  behavior  are  the  greatest  obstacles  for  educational  environment  becoming  more  dialogue  driven  in  real-life  educational process.