ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ ШКІЛ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ (70-80-ТІ РР. ХХ СТ.)

Анотація

Стаття присвячена проблемі післядипломної освіти вчителів в її історичному розвитку в західних областях України. Зазначено, що, незважаючи на складні умови розвитку української педагогічної освіти за умов війни, актуальними залишаються проблеми якісної підготовки (перепідготовки) вчителя початкової школи. Саме педагогічна освіта є міцним фундаментом, на якому базуються всі освітні реформи, зокрема й Нова українська школа. Для України, яка розвивається в контексті європейських освітніх процесів, актуальною є проблема вдосконалення неперервної педагогічної освіти (освіти впродовж життя). Українська освітня теорія і практика має певний досвід розвитку післядипломної освіти, зокрема в західному регіоні України у ХХ сторіччі (Івано-франківська, Тернопільська, Чернівецька, Львівська, Закарпатська, Рівненська, Волинська області). Таку безперервну педагогічну освіту вчителів початкової школи в західних областях України впродовж 70 – 80-х рр. ХХ ст. забезпечували обласні інститути вдосконалення вчителів. Розвиток системи післядипломної освіти базувався на відповідній законодавчій базі. Окрім традиційних форм підвищення кваліфікації (курси підвищення кваліфікації вчителів початкових класів), практикували проведення різних лекцій, семінарів, конференцій, факультативні та практичні заняття, індивідуальні та групові консультації, іспити, екскурсії, організували педагогічну практику в найкращих школах кожної з областей, активно використовували технічні засоби навчання та ЕОМ застосовували рольові та ділові ігри, моделювання уроків тощо. Ця організаційна робота особливо активізувалася після освітньої реформи 1985 р. Велику увагу надавали пропаганді передового педагогічного досвіду, його вивчали, поширювали, що слугувало підвищенню професійної майстерності педагогів, їхній самоосвіті. Досі актуальним та таким, що потребує окремого додаткового вивчення, є, наприклад, досвід Яворівської середньої школи (очільник – педагог-новатор П. Лосюк) та досвід Середньоберезівської середньої школи (очільник – педагог-новатор В. Білавич) (Косівський район Івано-Франківської області), який за досліджуваного періоду науковці розглядали як важливу організаційну форму післядипломної освіти вчителів.