ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДАХ ЗАКАРПАТТЯ У 20-30 РР. ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.55-59Ключові слова:
навчання, виховання, спеціальна освіта, інтернати, спеціалізовані інтернати, ЗакарпаттяАнотація
Мета дослідження – на основі цілісного ретроспективного аналізу вивчити особливості розв’язання питання теорії та методики навчання та виховання дітей у спеціалізованих інтернатних закладах у Закарпатті 20-30 рр. ХХ ст.
Методи дослідження: пошуково-бібліографічний – з метою вивчення архівних, бібліотечних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань; контент-аналіз архівних джерел та матеріалів педагогічної періодики – задля виявлення особливостей розв’язання проблеми навчання та виховання дітей у спеціалізованих інтернатних закладах.
У статті здійснено огляд діяльності спеціалізованих інтернатних закладів Підкарпатської Русі 20-30 рр. ХХ ст. у період його перебування в складі Чехословацької республіки. На основі аналізу архівних джерел та педагогічної періодики з’ясовано, що на території тогочасного Закарпаття діти із вадами фізичного, психічного та розумового розвитку здобували освіту в спеціалізованих школах-інтернатах для глухонімих (м. Ужгород), для сліпих (м. Мукачево), для дітей з розумовою відсталістю (м. Великий Севлюш) та інтернаті для калік (м. Мукачево), які входили в структуру Мукачівського державного дитячого будинку. З’ясовано, що представники педагогічної громадськості Закарпаття брали участь у міжнародних конференціях та з’їздах (Братислава, 1930 р., Мукачево, 1922 р., Плзень,1925 р. та ін.), де виступали з доповідями про стан справ у Підкарпатській Русі, ділилися досвідом роботи з дітьми, які потребували особливих умов перебування, навчання та виховання. Про те, що закарпатські педагоги були знайомі й застосовували у своїй роботі європейський досвід організації навчання та виховання дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, засвідчують їхні численні публікації на сторінках педагогічного часопису «Учитель» (А. Волошин, М. Добей, В. Довгун, І. Зейкан, С. Куцин, А. Мешко, П. Світлик І. Тимканич, А. Чекан та ін.).