ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ І ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В МАЛОКОМПЛЕКТНІЙ ШКОЛІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.) ТА ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
DOI:
https://doi.org/10.15330/msuc.2018.19.26-31Ключові слова:
мала школа, малочисельна школа, малокомплектна школа, форми і методи навчання, історичні етапиАнотація
У статті автор розкриває актуальні питання пошуку не лише нових типів навчання, аі форм, методів навчальної діяльності. Проблема використання різноманіттнх методів і форм організації навчання актуалізується у контексті Концепції Нової української школи. Метою статті є виявити особливості використання методів і форм організації навчання у малокомплектній школі (друга половина ХХ ст) та результативні методи та форми організації навчання на сучасному етапі.
Автор ставить перед собою завдання охарактеризувати відповідно до виділених етапів методи організації навчання у малокомплетній школі; уточнити основні форми організації навчання у малокомплектних школах досліджуваного періоду; виявити результативні аспекти впровадження методів і форм навчання у малокомплектній школі.
Для розв’язання завдань дослідження використано теоретичні методи: аналіз і систематизація психолого-педагогічної і навчально-методичної літератури, аналіз архівних джерел, метод педагогічної реконструкції, який надає можливості відтворити педагогічні реалії впровадження методів і форм організації навчання у малокомплетних школах; соціологічні дослідження, анкетування та інтерв’ю та ін.
У статті у відповідно до виділених історичних етапів визначено основні основних методів навчання у малокомплектних школах. На першому визначеному нами етапі в (1945 – 1958 рр. ) –це традиційні методи організації навчання ( бесіди, пояснення, самостійна робота тощо). На етапі кількісного збільшення малокомплектних(малочисельних) шкіл (1958– 1985 рр.) – урізноманітнювались методи організації навчання. Поширеними були «лабораторні завдання, домашні роботи учнів, літні завдання, позакласне читання, робота в живому куточку, методи самостійної роботи з учнями. У період з 1985 – 1991 р. – поширеними були диференційовані методи навчання, хоча і традиційне навчання мало свої переваги. На етапі 1991–2000 рр. – малочисельна школа у незалежній Україні, неабиякого розголосу набували інтерактивні методи навчання, пошук інноваційного навчання.
Щодо форм організації навчання, то на всі виділених нами етапах автор традиційним визначає урок. На початку 90-х рр. ХХ ст особлива увага надавалась індивідуальному та кооперативному навчанню.
Проведені автором анкетування, опитування та інтерв’ю підтвердили результативність обраних інноваційних методів навчання у практику роботи малочисельної школи. Кількість респондентів, що вбачали позитивні результати від впровадження інноваційних методів навчання збільшилося. Реалізація вище визначених тезисів дала можливість прийти до висновку про потребу заміни традиційної урочної форми організації навчання на групові та індивідуальні, потребу впровадження у практику роботи такого типу шкіл інноваційних методів навчання (алгоритмізацію самостійної роботи учнів, ситуативне моделювання, колективне групове навчання); структурувати предметні курси на укрупнені дидактичні одиниці.