Фіскальний механізм протидії негативним екологічним екстерналіям
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.11.4.111-121Ключові слова:
сталий розвиток, фіскальний механізм, видатки бюджетів, податкові інструменти, неподаткові дохідні інструменти, позичкові інструменти, квазіфіскальні інструментиАнотація
У статті аналізуються підходи до визначення фіскального механізму. Розкрито його сутність під кутом зору концепції сталого розвитку, а також окреслено його роль у протидії негативним екологічним екстерналіям та адаптації до кліматичних змін. Визначено, що застосування державою фіскального механізму для забезпечення умов сталого розвитку суспільства здійснюється за допомогою його складових, кожна з яких має спрямування на досягнення певної мети і завдань формування еко-соціо-економічного ладу каналами фіскальних відносин. У структурі фіскального механізму як ієрархічної системи виокремлено такі відносно самостійні складові (підсистеми другого порядку), як механізм акумуляції бюджетних надходжень (у поєднанні податкового, кредитного (позичкового), доменно-регалійного механізмів), витратно-бюджетний механізм (як сукупність механізму бюджетних видатків і механізму погашення державного та місцевих боргів). Проведений теоретичний аналіз питань протидії негативним екологічним екстерналіям дозволив здійснити класифікацію специфічних інструментів та важелів фіскального механізму на такі групи: видатки бюджетів різних рівнів, призначені для протидії негативним екологічним екстерналіям та адаптації до кліматичних змін, а саме державні і муніципальні кредити та інвестиції у об’єкти зеленої економіки, субсидіювання зеленої економіки, пряме фінансування природоохоронних заходів; специфічні податкові інструменти екологічного спрямування (енергетичні і паливні податки; транспортні податки; податки на викиди, що спричиняють глобальні зміни; платежі за забруднення, розміщення і переробку відходів, за використання природних ресурсів і надр, за шумовий вплив, тощо); неподаткові дохідні інструменти (доходи від аукціонів з продажу дозволів на викиди); позичкові інструменти екологічного спрямування (зелені облігації, облігації сталого розвитку, кліматичні облігації, емітовані державними та місцевими органами влади); квазіфіскальні інструменти (міжнародні і міжурядові гранти і допомоги (у тому числі в рамках міжнародних кліматичних ініціатив), національні кліматичні ініціативи).