Розмова про смерть: танатологічна перспектива польських учителів мови та літератури
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.10.3.228-236Ключові слова:
педагогіка смерті, танатопедагогіка, діти, освіта, смерть, література, “смертельна” освіта, танатопедагогічна освітаАнотація
Дослідження танатопедагогіки – субдисципліни педагогіки – постійно розвиваються. У польських педагогічних дослідженнях переважає позиція, що категорія смерті в освіті відсутня. Метою статті є представити результати емпіричного дослідження досвіду вчителів польської мови щодо цього предмету. Для досягнення поставленої мети було обрано метод опитування, а основним питанням дослідження було: який досвід роботи з цим предметом у вчителів? Дослідження проводилось у липні 2023 року та охопило понад 145 вчителів. Були зібрані декларації викладачів щодо частоти розмов зі студентами про смерть чи втрату, заявленого рівня підготовки до проведення такого типу занять, реакції студентів та бар’єру в цих розмовах. Респондентам пропонувалося оцінити корисність розмов про смерть, а також значущість від обговорення цієї теми. У висновках наголошено, що хоч танатопедагогічна освіта у великих масштабах проводиться вчителями польської мови, варто здійснювати подальші спроби для оцінювання її якості.