Наративна ідентичність: механізми її формування
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.7.2.85-91Ключові слова:
ідентичність, наративна ідентичність, наративний метод, наративні навички, постмодерна проекція, рефлексія, рефлексивні механізми самосвідомостіАнотація
У статті розглянуто проблему трактування ідентичності у постмодерних проекціях. Аналізуються відмінності між феноменами особистість та ідентичність. На основі трирівневої моделі особистості, що організовує різні аспекти особистості в концептуальному просторі і включає перший рівень – індивідуально-психологічні властивості особистості, другий рівень – адаптаційні можливості особистості та третій рівень - інтегрований індивідуальний досвід людини, що забезпечує їй відчуття самототожності, ідентичності, розкривається методологічний (ідіографічний) ракурс аналізу ідентичності. Метою статті є розкриття феномену «ідентичності» у постмодерному трактуванні; визначенні поняття “наративна ідентичність” та механізмів її формування. У постмодерному трактуванні персональна ідентичність визначається як соціокультурна репрезентація, яка організована як когнітивна структура у вигляді наративу. Наративна ідентичність формується у процесі діалогічної взаємодії, у результаті якої інтегрується та інтераналізується життєвий досвід. Визначено механізми формування наративної ідентичності у підлітковому віці – рефлексивні механізми самосвідомості (наративні навички), які забезпечують інтегрування різних аспектів, характеристик «Я». Ідентичність трактується як текстовий модус існування особистості, де самозрозуміння (его-ідентичність) і самопред’явлення (соціальна ідентичність) відбуваються одночасно, утворюючи єдиний конструкт. Визначено параметри дослідження наративної ідентичності: наявність/відсутність перспективи, готовність/не готовність до прийняття рішень, наявність/відсутність динамічного «Я». Розкрито доцільність застосування наративних методів у дослідженні ідентичності.