Формування механізму вирішення кризових явищ у міжнародному праві

Анотація

У статті досліджено новітні підходи до оцінки ефективності дії норм міжнародного права, проаналізовано міжнародно-правові аспекти використання військової сили, визначено критерії допустимості і правомірності її застосування при вирішенні конфліктів. Проведено розмежування між непорушністю державного суверенітету та захистом прав людини в аспекті використання державами збройного втручання з гуманітарних причин. Наголошено, що в умовах становлення багатополярної міжнародної системи старий нормативно-правовий інструментарій періоду холодної війни не здатний розв’язати проблеми, що з’явилися на початку ХХІ століття. На прикладах показано, що ключові геополітичні гравці не тільки ігнорують чинні міжнародно-правові норми і договірні зобов’язання, а й вдаються до маніпулювання ними для виправдання своїх геополітичних планів. Зазначено, що, чим більшими ресурсами володіють великі держави, тим більше вони здатні нехтувати нормами міжнародного права і своїми зобов’язаннями, створюючи загрозу для миру та безпеки в світі. Звертається увага на початок формування механізму вирішення кризових явищ у світі поза межами правового поля, котрий веде до порушення рівноваги між станом міжнародного права і міжнародним правовим порядком. Наголошено на необхідності реформування ООН, яке має супроводжуватись введенням цілої низки змін у міжнародне право та переглядом повноважень і функцій Міжнародного суду. Проте будь-які політичні і правові інновації в роботі і статусі цієї авторитетної організації мають розглядатися з позиції місця та ролі міжнародного права як потенційного засобу захисту “слабших” держав від “сильних”