Третій орден у підпіллі: світські організації УГКЦ на Прикарпатті у 70-х–80-х роках ХХ ст.

Анотація

У статті висвітлюється роль світських відгалужень чернечих згромаджень (третіх орденів) у
структурі й діяльності підпільної Української греко-католицької церкви. Підкреслено, що історичні
витоки Третього ордену в західній християнській традиції сягають початку ХІІІ ст., коли особливі
братства мирян провадили духовне життя під опікою монахів-францисканців і домініканців, трохи
пізніше – кармелітів та ін. У першій третині ХХ ст. активізувалися світські об’єднання й в УГКЦ.
Зокрема, відомі Правила для мирян Василіанського чину, укладені митрополитом А. Шептицьким. В
умовах підпільної діяльності УГКЦ за радянської влади в середині 1970-х рр. на теренах ІваноФранківської області було створено треті ордени редемптористів і василіан. Саме їхні члени часто
переховували богослужбові речі, організовували підпільні богослужіння, зібрання, духовні вправи,
катехизації тощо. Загалом ці мирянські об’єднання мали помітне значення для забезпечення
нелегального функціонування УГКЦ аж до кінця 80-х років ХХ ст.