Поетичний світ Тараса Шевченка: засоби художнього мислення (до 200-річчя від дня народження Кобзаря)
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.1.4.9-20Ключові слова:
художнє мислення, дуалістична природа світовідчуття, поезія, образи, Тарас ШевченкоАнотація
У статті досліджено особливості художнього мислення Тараса Шевченка, пов’язаного із
дуалістичною природою його світовідчуття, а також із поетикою його образотворення. Доведено, що
таке поєднання ідейно – філософського та ідейно – естетичного в поетовому світовідтворенні лежить у
психологічній площині його авторської свідомості.
На широкому матеріалі поетичних творів Тараса Шевченка, передовсім тих, що вміщені в
його «Кобзарі», спостережено процес акумуляції «Я – автора» з «Я – соціум», показано, як на перших
порах творчого шляху ці два складники зароджувались периферійно (одне із зовнішнього макросвіту,
інше – з внутрішнього мікросвіту), а згодом, визрівши як повноцінне явище, органічно синтезувались і
витворили Шевченка-поета. Водночас автор дослідження на прикладі багатьох поезій письменника,
поеми «Гайдамаки» доводить, що такий синтез дуалістичних «Я» також вивершує його поетичне
мислення: «Я – соціум» презентовано міфологічною свідомістю, тоді як «Власне – Я» (у силу життєвих
обставин) – екзистенціальністю.