Застосування «Правил ІНКОТЕРМС» при складанні комерційних правочинів
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.64.203-213Ключові слова:
зовнішньоекономічна діяльність, зовнішньоекономічний договір (контракт), міжнародний комерційний договір, Правила ІНКОТЕРМСАнотація
У даній статті розглядаються питання про правову природу, зміст та порядок застосування «Правил ІНКОТЕРМС» при складання комерційних правочинів. Дані правила є розробкою Міжнародної торгової палати та становлять важливу складову механізму здійснення міжнародної торгівлі. Їх широко застосовують у всьому світі при здійсненні міжнародної та внутрішньодержавної комерційної діяльності. «Правила ІНКОТЕРМС» систематично оновлюються відповідно до потреб комерційної практики, найбільш новітньою є редакція від 2020 року.
«Правила ІНКОТЕРМС» за своєю правовою природою є кодифікацією звичаїв міжнародної торгівлі та не підлягають обов’язковому застосуванню. У разі посилання у міжнародних комерційних договорах на базові умови поставки «Правил ІНКОТЕРМС», сторони цих договорів зобов’язані керуватися положеннями цих «Правил».
«Правила ІНКОТЕРМС» спрямовані на уніфіковане закріплення змісту «базисних умови поставки», які є значимі для договорів міжнародної купівлі-продажу товарів та врегульовують питання щодо: розподілу транспортних витрат між продавцем і покупцем; моменту переходу від продавця до покупця ризиків пошкодження, втрати або випадкової загибелі товару; розподілу обов’язків щодо експортної (імпортної) митної «очистки» товару та сплату мита; розподілу між сторонами обов’язків щодо страхування товару.
На практиці «Правила ІНКОТЕРМС» спрощують процедуру складання міжнародних комерційних договорів, оскільки, замість деталізації у договорі положень стосовно «базисних умов поставки», достатньо зробити посилання на 3-літерну абревіатуру «Правил ІНКОТЕРМС», вказавши їх редакцію (при необхідності) та місце передачі товару.