Відповідальність за протиправну корекцію правосуддя: історичний генезис національного кримінального законодавства
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.63.4.51-4.62Ключові слова:
кримінально-правова охорона, правосуддя, судова влада, генезис, втручання, відповідальність.Анотація
У статті досліджено історичний генезис національного кримінального законодавства у частині регламентації відповідальності за втручання в діяльність судових органів. Досліджено правові пам’ятки Київської Русі, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської імперії, радянської доби та незалежної України – чинний Кримінальний кодекс 2001 р. та створений у процесу реформування кримінального законодавства його сучасний проект. У процесі розроблення моделі періодизації кримінально-правового захисту незалежності суду і судової діяльності в Україні запропоновано до застосування змішаний критерій, що базується на чинності, юридичній силі та рівні кодифікації правової пам’ятки, яка містить кримінально-правові норми про втручання в діяльність судових органів, а також враховує історичні етапи становлення Української державності. Визначено етапність розвитку кримінального законодавства у цій сфері: І етап (XI – XV ст.) – зародження витоків кримінально-правової політики у сфері забезпечення охорони від втручання в діяльність судових органів та осіб, на яких покладені обов’язки з відправлення правосуддя; ІІ етап (XVI – ХІХ ст.) – становлення кримінально-правової політики у сфері забезпечення охорони від втручання в діяльність судових органів та осіб, на яких покладені обов’язки з відправлення правосуддя; ІІІ етап (початок ХХ ст. – прийняття КК України 2001 р.) – фіксація у межах кримінально-правової політики забезпечення охорони від втручання в діяльність судових органів та осіб, на яких покладені обов’язки з відправлення правосуддя, змісту протиправної поведінки, що відповідає сучасній нормі ст.376 КК; IV етап (кінець XX ст. – до тепер) – подальше удосконалення кримінально-правової політики у сфері забезпечення охорони від втручання в діяльність судових органів та осіб, на яких покладені обов’язки з відправлення правосуддя.