Регулювання правових відносин в Єрусалимському Королівстві в добу Середньовіччя
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.57.142-152Ключові слова:
Єрусалимське королівство, правові відносини, правовий звичай, правовий звід, правовий акт, правова система, Середньовіччя, Хрестоносний рух, Асизи, канони.Анотація
Дана стаття присвячена проблемам регулювання правових відносин в Єрусалимському королівстві хрестоносців в період 1099 – 1187 років. Досліджуються особливості правових відносин в найбільш великому і стійкому в політичному, економічному і соціальному відношенні державі хрестоносців, в якій державний лад склався в результаті синтезу західноєвропейських, візантійських і мусульманських державно-правових традицій, встановивши в ній феодальні порядки, багато в чому схожі з тими, які існували на їх батьківщині.
Аналізується діяльність королівської курії, що складалася з великих феодалів, і яка одночасно була і феодальним судом, і військово-політичною радою. Вказується, що усі політичні, соціально-економічні та правові положення були зафіксовані в «Єрусалимських Асизах» - судебнику, де були визначені і регламентовані феодальні звичаї Єрусалимського королівства. В статті детально описані права та обов’язки феодалів, їх васалів та інших верств населення, а також зроблено акцент на регулювання феодальних відносин на завойованих хрестоносцями в результаті Першого Хрестового походу територіях. Саме в Асизах були закріплені основоположні та базові положення, на яких в подальшому формувалася і розвивалася система європейського континентального права.
В статті вказується на те, що «Єрусалимські Асизи» являли собою свого роду кодекс звичаєвого права, котрий діяв в створених хрестоносцями державах: Єрусалимському королівстві, Кіпрському королівстві, графстві Тріполі, князівстві Антиохійському, Едеському графстві та ін. Констатовано, що, не дивлячись на те, що «Єрусалимські Асизи» не охоплюють всі сфери суспільних відносин, регульованих правом, в них знайшли своє правове втілення все ті аспекти, які були найбільш актуальні для тогочасного феодального суспільства, що дозволяє констатувати існування на латинському Сході досить розвиненої правової системи.