ГУЦУЛЬСЬКІ ДІАЛЕКТНІ РИСИ В МОВІ РОМАНУ Р. ІВАНИЧУКА «ВОГНЕННІ СТОВПИ»

Анотація

Статтю присвячено вивченню особливостей використання гуцульських
діалектних рис у романі Р. Іваничука «Вогненні стовпи». Оскільки дослідження
взаємодії мови української художньої літератури і територіальних діалектів є
одним із важливих завдань сучасної україністики, така розвідка є актуальною.
Як засвідчив аналіз, найповніше у романі представлено лексичні діалектизми. Репрезентована у творі гуцульська діалектна лексика відзначається багатством та різноманітністю. Серед лексичних гуцулізмів переважають іменники-апелятиви, що є назвами побутових реалій, осіб за різними ознаками, географічних об’єктів, рослин і тварин, явищ природи, демонічних істот, абстрактних
понять. У тетралогії «Вогненні стовпи» представлені й говірково марковані
власні назви. Насамперед це назви населених пунктів, гір та гірських масивів,
власні назви осіб. Менш частотними є дієслівні, прикметникові, прислівникові гуцулізми. Зафіксовано також службові слова, характерні для гуцульських говірок,
та поодинокі діалектні фраземи.
У статті описано діалектні морфологічні риси, засвідчені в романі. Виявлено, що найбільш частотними є енклітичні форми займенників, аналітична
форма наказового способу, утворена за допомогою частки най, залишки перфекта.
Фонетичні риси гуцульського говору у творі практично не відбиті, за винятком таких поодиноких вкраплень фонетичних діалектних елементів: скорочення звукового складу слова, відсутність подовження приголосних в іменнику середнього роду весілє, перехід ч у ц у частці ци, відсутність приставного г в імені
Анна.
Встановлено, що мова персонажів роману і мова автора відрізняються за
повнотою представлення гуцульських діалектних рис. Більш повно й послідовно
вони репрезентовані у мові персонажів-гуцулів, яка, крім лексичних, фіксує ще й
морфологічні діалектні риси. У авторській мові засвідчено здебільшого вкраплення лексичних гуцулізмів. Чимало їх в описах природи, побуту, життя горян.
Проведений аналіз свідчить, що різнорівневі гуцулізми в романі виконують
пізнавальну функцію, сприяють художній переконливості та етнографічній достовірності оповіді, індивідуалізують мовлення персонажів, збагачують систему
художніх засобів роману.